Освенцим. Важливо бути разом

Ось і добігла свого кінця друга частина нашого проекту “Історія починається в родині”. Ми вже встигли повернутися додому, розібрати речі, проаналізувати усі думки та оговтатися від пригод.

“Історія починається в родині” – це міжнародний проект, під час якого молодь із України, Польщі та Німеччини обмінюється досвідом. А саме знайомиться із історичним контекстом у трьох різних країнах крізь призму родинних спогадів. Досліджує власні родинні історії. Усвідомлює уроки минулого. Саме це і є запорукою розуміння незагоєного минулого та складного теперішнього. Тут вчать розуміти важливість родинних спогадів у більш широкому розумінні.

Перша зустріч відбулася в серпні 2015 року. Тоді ми проживали в будинку Анни Франк в Олдау та відвідали концтабір Берґен-Бельзен. А наприкінці зустрічі отримали домашнє завдання – поговорити із кимось зі своєї родини, записати інтерв’ю зі свідком часу та підготуватися до презентації розмови під час другого туру.

Olia Vasylets

А наша друга поїздка почалася на світанку у Львові. Деяким учасникам нашої команди довелось подолати чималу відстань, щоб дістатися до міста Лева з інших регіонів України.. Усього на дорогу до міста Освенцима ми витратили близько 12 годин. Ми вперше здійснили піший перетин польського кордону. Нам довелось здійснити 10 пересадок, чергуючи автобуси і потяги.

Уже ввечері на нас чекали майже родинні обійми у гостинному Міжнародному домі  зустрічей молоді.

Що ж було далі?.. А далі трохи фактів у цифрах, підготовленими Ольгою Василець, учасницею проекту з України.

3 презентаційні кімнати, де кожен із учасників демонстрував свої інтерв’ю; усього було представлено 21 родинну історію.

group_circle

2 дні ми провели у меморіалі Аушвіц-Біркенау в національних групах.

Oswiecim_muzeum_2

2 години спілкування зі свідком концентраційного табору. Зоф’я Посмиш ділилася спогадами та емоціями. А напередодні учасникам випала нагода переглянути фільм Пасажирка,  автором якого є Зоф’я Посмиш.

with_Zofia_Posmysh

Було опрацьовано 5 історій єврейських родин, доля яких пов’язана з Аушвіц-Біркенау. Виявилося, то світлини знайдені були випадково і багато з них підписані на звороті.

4 незмінні мови. Хоча ні, цього разу ми вчили одне одного суржика та діалектів.

1 День Народження! Одного гарного вечора ми вітали пані Елю, нашого чудового співорганізатора!

Ela_birthday

1 неперевершений вечір польської культури.

Polish_eve

1 візит до Кракова. 1 презентований сайт проекту, де вже зовсім скоро учасники опублікують інтерв’ю, записані ними.

website

Години сну рахувати не доводилося. Бо вони якщо і були, то лишалися непомітними.

Оля Василець (с.Піщанка, Дніпропетровська обл.)

Учасники із України поділилися своїми враженнями від другого етапу проекту, а також надіями та сподіваннями перед останньою зустріччю, котра відбудеться у Львові (Україна) в березні.

Yulia Levytska

Раніше лише при згадці концтабору Аушвіц моя уява одразу малювала картину Монка Крик. Подейкують,  якщо на неї довго дивитись, то можна зійти з розуму: людина втрачає відчуття реальності і страх стає її вічним супутником. Тому, краще відвести погляд…

Коли ти стоїш перед воротами з написом Arbeit macht frei, залишаються лічені хвилини до переходу за колючий дріт, в іншу реальність.  Ти розумієш, що відвести погляд уже не вдасться і просто йдеш вперед. Здається, що тебе, як Данте, запросили в пекло і проводять у ньому екскурсію. Тільки опісля тебе не врятують, на тебе не чекатиме Беатріче, бо її не існує. Як і світу поза парканом не існує. Більше того, він і не існував. Пекло є твоєю реальністю, так було завжди, так воно і буде. Ти намагаєшся себе врятувати, твій мозок вперто шукає доказів, що щось було до пекла і воно досі є.

Oswiecim_muzeum_sculptures

Раптом погляд випадково падає на твою рідну українську команду, таку ж нажахану і розгублену, як і ти. Їхня присутність повертає спогади, такі бажані і теплі. Жах поволі відступає. Але на вас чекає нова зала і нові світлини, які знову приносять забуття.

Власна безпомічність поволі тебе вбиває: ти не можеш допомогти змученим голодом дітлахам. Ти просто йдеш повз, переходиш на інше коло пекла. Раптом хтось поправляє капюшон твоєї куртки. Ти знову віриш, що твій світ існує, бо у ньому живе турбота…

А далі центр єврейської культури і крики нацистів як передвісників пекла. І знову повернення пам`яті, спричинене переглядом світлин сучасних усміхнених єврейських родин.

Таких пробуджень і втрат відчуття реальності у тебе ще буде багато, поки не прозвучать слова гіда: “Дякую вам за увагу. Здайте, будь ласка, навушники”.

Oswiecim_muzeum_child

А потім дорога до молодіжного центру і рій думок у твоїй голові. Зараз ти вдома, там де тепло і де є турбота, сотні кілометрів відділяють тебе від пекла. З розуму ти не зійшла, але щось точно змінилось. Тепер немає жодних сумнівів, що концтабір ні в якому випадку не можна закрити і забути. Щоб боятися пекла, знати про нього – це мало. Розуміння масштабу трагедії приходить тоді, коли ти її бачиш. Перед тобою постане безліч запитань, на які ти шукатимеш відповіді. Мій пошук лише розпочався і ворота з надписом Arbeit macht frei ще не раз змусять мій розум відректися реальності і не відвести погляд, так як я погоджуюсь з Джорджом Сантаяна: Ті, хто не пам`ятають свого минулого, приречені його повторювати. 

Юлія Левицька (смт.Теофіполь, Хмельницька обл.)

Oksana Voitiuk

Ця поїздка надзвичайно змінила мене. Прикро усвідомлювати, що гарне польське містечко Освенцим для більшості людей асоціюється з жахом, смертю, розпачем…  

Відвідини концентраційного табору стали справжнім потрясінням. Після візиту не могла підібрати слів, лише купа думок, запитань, на які навряд чи взагалі знайдуться відповіді… І досі “комок” у горлі. Тоді в нашому колі обговорень, на диво, запанувала тиша.

Неймовірно вдячна Долі, за зустріч із прекрасною жінкою і талановитою письменницею  – Зоф’єю Посмиш. Це той момент, коли перед тобою людина, що не дивлячись на нелюдські умови, не просто не зламалася, а й не втратила віру.  І вона надихає інших до життя! Це дорогого варте! У такі моменти по-справжньому розумієш, наскільки насправді багато маєш!  Приїхавши в Україну, мені одразу захотілося пригорнутися до рідних!

Відчуваю, що колись захочу відвідати це страшне місце ще раз, тих людей, які назавжди залишилися там…

floor

Загалом другий етап нашого проекту був чудовим! Я із зацікавленням слухала родинні історії моїх друзів. Кожна неповторна. Дуже цікаво було побачити погляд різних людей з різних країн на одні і ті ж самі історичні події. Польська команда влаштувала для усіх прекрасний вечір своєї культури. Це було чарівно!

Оксана Войтюк (м.Ладижин, Вінницька обл.)

Lilia TrubkaВи знали, що польською фрукти — це овочі, а но – це так? Я не лише навчилася вимовляти W Szczebrzeszynie chrząszcz brzmi w trzcinie, а й поруч з іншими учасниками міжнародної команди зазнала чимало змін протягом одного тижня. Для тебе хтось став ближчим, а для когось — ти. В якийсь момент я відчула, ніби ліва півкуля мого головного мозку перестала працювати, а друга, та, що відповідає за емоції, почала вибухати. Це відбувалось приблизно так.

Найстрашніше — відчувати на собі емоції тих людей, що задихались у газовій камері.

Найдивніше — у понеділок, об 11 ранку, бачити тисячі людей, які ходять повз приміщення Аушвіцу. Я поставила себе на місце 20-річної дівчини, що потрапила в концтабір. Останнє,чого б я хотіла, – це бути предметом виставки й дивитись, як мільйони людей проходять повз вбиральню, де мене готували до смерті.

Найнесподіваніше — ніч у Біркенау.

Але після того, ми завжди повертались у кампус і відчували себе в повній безпеці. Ми повертались додому. Туди, де нам казали, що минуле варто пам’ятати, але не потрібно повторювати. Туди, де ти можеш просто годину мовчати або сказати всього одне слово й тебе зрозуміють. Люди — от що я запам’ятаю із тієї подорожі. Ми сперечались, але завжди знаходили спільну мову. Ми багато розмовляли, часто сміялись, завжди співали на різних мовах. Але робили все від душі. Ми почули різні історії, але від кожної в нас холодніли руки.

group_photo_Krakow

Ми все це пережили разом. Ось у чому секрет.

Лілія Трубка (м.Донецьк)

Roman Zvarych

Згадуючи Освенцим у мене виникає смуток і радість. Якщо б не друзі з  проекту, то до Львова я б привіз тільки депресивний настрій.

Концтабори мають важку енергетику. Коли я був у Біркенау, то в моїй голові крутилась одна думка: Немає розумнішої і водночас тупішої істоти за людину. Замість компромісів людство обирає війну. Все залежить від кількості ресурсів. Це було тисячі років і триває зараз.

Діалоги, інтерв’ю, тренінги, багато дискусій – це те, чим мені сподобався тиждень у Освенцимі. Я не знаю, коли буду там знову. Але фото та спогади будуть зі мною поруч. Тепер я маю 29 чудових людей у facebook.  Купу фото і хороших емоцій.

Дякую організаторам проекту!

Birkenau_1

Привіт зі Львова!

Роман Зварич (родом з Вербівки, Івано-Франківська обл.)

Valeria PavlyshВ современном мире становится очень важным знание истории Родины, истории своей семьи. Ведь, понимая прошлое, мы можем с уверенностью шагать в будущее. Прошел второй этап международного проекта “История начинается в семье”. Для меня очень важно участие в этом проекте, так как это для меня первый опыт такого рода. Я очень много открыла нового для себя.

Во-первых, меня научили как правильно записывать интервью, какие вопросы задавать, как затем обрабатывать информацию. Во-вторых, для меня стало потрясением побывать в таких значимых местах, как Берген-Бельзен, Аушвиц-Биркенау.

Birkenau_2

Это огромный опыт и важные знания для меня. В-третьих, я попыталась узнать, в каком лагере был мой прадедушка, и я безмерно благодарна людям, которые помогали мне в этом! Так же, благодаря этим двум этапам, я научилась разбираться в эмоциях и выражать свои мысли. Мне очень нравится приятная, дружеская атмосфера в нашей команде. Каждый человек стал для меня очень важным и я очень благодарна за это. И последнее, что хочу сказать, это огромное спасибо всем организаторам этого проекта за такую возможность: открыть для себя целый новый мир!

Валерія Павлиш (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.)

Serhiy Zalevskyi

Проект “Історія починається  в родині” змінює погляди,  з шумом ламає стереотипи і дає величезний поштовх для розвитку і самовдосконалення.

Другий етап проекту показав, наскільки цінною є для кожного родина. Було дуже приємно спостерігати, як кожен учасник з величезною турботою відкривав частинку свого серця, те потаємне, любляче, рідне.

integration

Ми провели дійсно дуже цікавий та захоплюючий тиждень. Кожен день був унікальний та яскравий. Ми готували власні проекти, висловлювали  думки щодо проблемних подій в історії, постійно робили цікаві завдання, які відкривали нові факти, інколи вони навіть дуже вражали. Інтеграція проходила настільки швидко, що зараз я маю друзів з Німеччини та Польщі, які постійно підтримують та пишуть.

Group Walk

З нетерпінням чекаю 3-го етапу проекту, щоб поринути в  таку незвичайну, але особливу науку – історію.

Особлива вдячність організаторам, ви створили проект, який повністю змінює світогляди і ти починаєш дивитися на світ іншими очима.

До зустрічі у Львові!

Сергій Залевський (с.Новоселівка, Одеська обл.)

Українські учасники проекту “Історія починається в родині”.